|
Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка, лети, вірна куле, як слід! Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка – це віхи, де був наш похід. Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі, строчив кулемет вдалині... І дівчина наша у грубій шинелі Каховкою йде у вогні. Під сонцем гарячим, під ніччю сліпою чимало пройшли ми в житті. Хоч ми мирні люди, та наш бронепоїзд стоїть на резервній путі. Чи згадуєш, друже, як разом рубались, покірні рокам грозовим? І очі дівочі тоді усміхались обом нам крізь порох та дим. Так випиймо, друже, за юність похідну і наші гарячі діла, за нашу країну, й Каховку ту рідну, де дівчина наша жила. Під сонцем гарячим, під ніччю сліпою чимало пройшли ми в житті. Хоч ми мирні люди, та наш бронепоїзд стоїть на резервній путі.
|