Стомились... Ну й день був під небом війни!
Спалили шість танків з колони.
Хлопчина навсидьки поринув у сни
В землянці розвідбатальйону.

Снаряди терзають чорнильну тьму,
І поле снігами укрито.
А хлопець розніжився. Сниться йому
Весна, що іде уже в літо.

Такий супокій скрізь і тиша така,
Що чути сердець перестуки.
Над Волгою йде він, рукою стиска
Гарячі дівочії руки.

Співа соловей на мідній сосні,
Туман по долині йде тишком.
І хлопцеві губи торкає вві сні
Така не воєнна усмішка.
Володимир Сосюра?