Стомились... Ну й день був під небом війни! Спалили шість танків з колони. Хлопчина навсидьки поринув у сни В землянці розвідбатальйону. Снаряди терзають чорнильну тьму, І поле снігами укрито. А хлопець розніжився. Сниться йому Весна, що іде уже в літо. Такий супокій скрізь і тиша така, Що чути сердець перестуки. Над Волгою йде він, рукою стиска Гарячі дівочії руки. Співа соловей на мідній сосні, Туман по долині йде тишком. І хлопцеві губи торкає вві сні Така не воєнна усмішка.
|