Стали ночі у серпні, як темні сни, Осінь вікна сльозить дощем. Дочка шепче: – Мамо, дійдем до війни І його сюди приведем. – Що ти, ластівко! Чуєш, як дощ шумить І заплутавсь місяць у нім. Татка нам у далеких лісах не зустріть, Ніч все вкрила плащем своїм. Спи, забудься, дитинко, у майві сна, В тьмі дороги вже не знайти. Ти ще зовсім маленька. Далеко війна, І до неї тобі не дійти. Ми в листі намалюємо ручку твою, А листа віддамо стрижу. Хочеш, донечко, слухать пісню мою? Хочеш, казочку розкажу? Глухо краплі дощу у скло дріботять. І дитячий голос замовк... На охоту худих своїх вовченят Вивів хижий німецький вовк. Вовк повзе в твоїм краї під гул гармат, Хоче кров він твою точить. Щоб зустрінули рідні наших солдат, Треба злого вовка убить. Батько твій переможцем прийде до нас І обніме доню свою. Ти заснула, пора вже, бо пізній час. Баю-баюньки, бай-баю!..
|