Стали ночі у серпні, як темні сни,
Осінь вікна сльозить дощем.
Дочка шепче: – Мамо, дійдем до війни
І його сюди приведем.

– Що ти, ластівко! Чуєш, як дощ шумить
І заплутавсь місяць у нім.
Татка нам у далеких лісах не зустріть,
Ніч все вкрила плащем своїм.

Спи, забудься, дитинко, у майві сна,
В тьмі дороги вже не знайти.
Ти ще зовсім маленька. Далеко війна,
І до неї тобі не дійти.

Ми в листі намалюємо ручку твою,
А листа віддамо стрижу.
Хочеш, донечко, слухать пісню мою?
Хочеш, казочку розкажу?

Глухо краплі дощу у скло дріботять.
І дитячий голос замовк...
На охоту худих своїх вовченят
Вивів хижий німецький вовк.

Вовк повзе в твоїм краї під гул гармат,
Хоче кров він твою точить.
Щоб зустрінули рідні наших солдат,
Треба злого вовка убить.

Батько твій переможцем прийде до нас
І обніме доню свою.
Ти заснула, пора вже, бо пізній час.
Баю-баюньки, бай-баю!..
Володимир Сосюра?