|
Кат прийшов в мій дім і розбив, І розвіяв в крові доріг Все, що я ростив і любив, Як зіницю ока беріг. За сокиру батька свого Я во ім’я життя берусь. Нести ворогу кари вогонь Я клянусь тобі, Бєларусь! І удень, і у ночі синь Там, де йшли крізь дим вороги, Невідступно повзу, як тінь, Я крізь хащі й через луги. Я піду по його слідах, Стріну кулею через тин, Я спокою йому не дам, Хай холоне від жаху він. Кров за кров! Я розправлюсь з ним! Все віддасть йому моя мста За зруйнований отчий дім, За потоптанії жита, За злеліяні мною сади, За короткий синовній вік І за кожний ковток води Із моїх білоруських рік.
|