Крізь хмарки підіймаючись круто,
Йде винищувач у вишині.
Ешелони південним маршрутом
Пробігають в нічній тишині.

На теплушках узори із хвої, –
Як це все не любити, не знать!?
Це із півночі їдуть герої,
В їх устах наші співи звучать.

За платформою, з самого краю,
Плес ромашковий, сонячний зріс.
Сумно слухаю, як завмирає,
Даленіючи, стукіт коліс.

Вітер. Ніч. І вогні золоті.
Водокачка. Тінь семафора.
Пісне! Ти дожени їх в путі
І скажи, що зустрінемось скоро.
Володимир Сосюра?