Крізь хмарки підіймаючись круто, Йде винищувач у вишині. Ешелони південним маршрутом Пробігають в нічній тишині. На теплушках узори із хвої, – Як це все не любити, не знать!? Це із півночі їдуть герої, В їх устах наші співи звучать. За платформою, з самого краю, Плес ромашковий, сонячний зріс. Сумно слухаю, як завмирає, Даленіючи, стукіт коліс. Вітер. Ніч. І вогні золоті. Водокачка. Тінь семафора. Пісне! Ти дожени їх в путі І скажи, що зустрінемось скоро.
|