Чи ми діти доби такої? Сорок років уже мені, А ніяк і тепла, й спокою, Хоч убий, я не хочу, ні! Коли буря шумить на світі – Як в теплі втамувать жагу? Підхопив мене гострий вітер, Закрутив, закинув в тайгу. По-армійськи знайому, любу Трьохлінійку держу метку І тягнуся до чорта в зуби На попутнім грузовику. Хай мороз всі суглоби мучить, Голод шлунок гризе нехай. Коли куля в путі не влучить, Ти живий – значить, пісню співай. Лиш міцнітиме в силі співній Слово те, що дає буревій. Фронтовий газетяр мандрівний, В бліндажах я кожному свій. Чим трудніше бува в дорозі, Тим завзятіш ідеш вперед. І на вітрі, на злім морозі Жодна хворість тебе не бере. Мов броня на мені сталева. Не старіючи, як і світ, Так і в сто будеш вірить, напевно, Що тобі вісімнадцять літ.
|