Чи ми діти доби такої?
Сорок років уже мені,
А ніяк і тепла, й спокою,
Хоч убий, я не хочу, ні!

Коли буря шумить на світі –
Як в теплі втамувать жагу?
Підхопив мене гострий вітер,
Закрутив, закинув в тайгу.

По-армійськи знайому, любу
Трьохлінійку держу метку
І тягнуся до чорта в зуби
На попутнім грузовику.

Хай мороз всі суглоби мучить,
Голод шлунок гризе нехай.
Коли куля в путі не влучить,
Ти живий – значить, пісню співай.

Лиш міцнітиме в силі співній
Слово те, що дає буревій.
Фронтовий газетяр мандрівний,
В бліндажах я кожному свій.

Чим трудніше бува в дорозі,
Тим завзятіш ідеш вперед.
І на вітрі, на злім морозі
Жодна хворість тебе не бере.

Мов броня на мені сталева.
Не старіючи, як і світ,
Так і в сто будеш вірить, напевно,
Що тобі вісімнадцять літ.
Володимир Сосюра?