|
Куля торкає віти. Кінь хитає в сідлі... Вітер, воєнний вітер Наш замітає слід. Що ж, замітай! Не жалко! Йдем крізь вогонь до мети. Смерть заховала балка. Як її обійти? Ниє куля тривожна. Ждуть нас і хліб, і мир. Значить, інакше не можна, Тільки вперед свій зір. В світі доріг без краю. Наша пряміша всіх. Що ж ти замовк, не співаєш, Друже, пісень своїх? Цокіт підків залізних, Вітер сухий з ланів. Ми у своєї Вітчизни Кращі із кращих синів. Встань задзвени клинками В пориві огнянім! Світ лежить перед нами, МИ – господарі в нім. Вітер в степу отаманить. Пісня обходить ряди: «Ой у огні з-за Кубані Стелиться чорний дим». Ніч стрічали в заставі. Ранком були в огні. В спадщину друг мій ласкавий Пісню лишив мені. Виріс на жовтій могилі Горбик землі малий. Пісні слова огнекрплі Вічно в душі моїй. А як тривожним гонам Мідь продзвенить війну, Знову над ескадроном Пісню я розгорну. Горло клинок роздробить Хай! Співуни в нас ростуть. Весь ескадрон підхопить Пісню мою на льоту.
|