|
Пломеніє у грубці вогонь, На дровині смола, як сльоза. І співає в землянці гармонь Все про очі твої, про вуста. Шепотіли про тебе кущі Під Москвою у сивій зимі. Хочу я, щоб почула і ти, Як сумує мій голос живий. Ти далеко, неначе у сні, Поміж нами сніги та сніги... І нелегко до тебе дійти, А до смерті – чотири стопи. «Хуртовині співай же на зло – Заблукале кохання поклич!..» У холодній землянці добро З почуттів невгасимих моїх.
|