|
Б’ється в тісній пічурці вогонь, На дровницях – живиці рої, І співає в землянці гармонь Про твій усміх і очі твої. Шепотіли про тебе – поля, В підмосков’ї – вітрець сніговий. Хочу я, аби хоч би здаля, Ти почула мій голос живий. Поміж нами роки і світи, Поміж нами снігів коловерть. Нам ще довго до зустрічі йти, А за крок – жде на кожного – смерть. Гей, гармоніко, бурі назло Моє щастя гукай, щоб усім Стало в зимній землянці тепло Від кохання, що в серці моїм!
|