|
Степ та степ довкіль, шлях далекий лежить, В тім степу глухім замерзав ямщик. Із останніх сил у свій смертний час Він товаришу віддавав наказ: «Товаришу мій, зла не пригадай, В цім степу глухім мене поховай. Коників моїх батькові віддай, Рідній матінці уклін передай. Дружині скажи прощальні слова, Обручку віддай ту, що з-під вінця. Та скажи ти їй, хай не печалиться, З іншим хай вона повінчається. Про мене скажи, що замерз в степу, А любов її взяв у вічну путь».
|