|
Пам’ятаєш літа Найсвятої віри? Вірили ми свято, Вірили без міри: І любові-ласці, І бабиній казці. Та припала інша Пора лихолітня: Віру в нас убили Лжа та злоба світня; Все тепер байдуже Слухаємо, друже! Найлюбіше слово Нам хто-небудь скаже, – Досвідчений розум Зараз його зваже: Правда певна, щира, А не йме їй віра!
|