|
Тихо зморена шкапина По шляху руша; Під ряденцем – домовина, – Одійшла душа. На санях, у свиті драній, Сіпає мужик, Нюка шкапі неслухняній – Задаремний крик. На його похмурім лиці Тугонька-печаль: Дуже жінки-молодиці Мужикові жаль. Спить дружина його мила, Що лягла з родин. Несподівана могила, – Він оставсь один.
|