Їдем лісом; нас ліс,
Мов намет, осяга;
З-під возових коліс
Враз коріння плига.
Тіні листявих віт,
Ніби сітка, лягли;
Промінь кидає світ
До лісової мли.
Зверху – сяйво та шум;
Знизу – тиша та тінь;
В голові – низка дум;
В серці – тягар та лінь.
Павло Грабовський
1894
