|
Поете! Шлях твій повен труду, Не жди відрадості, о ні... Конать тобі довіку-суду, Сховавши слізоньки дрібні. Але борись, до цілі певний, Напроти темряви ставай; Будь серцем чистий, духом ревний Та пісні сміливо співай. Зустріне скрізь тебе догана, Святиню думки осміє, Насподі жовч порушить зрана, Розірве серденько твоє. – В вінку терновому на чолі, Що буде кров’ю влите все, Прости виновникам недолі, Не спогадай їм злом за се. Прибитий до стовпа наруги, Не дорікай на тім стовпі За всі незгоди, муки, туги; Твої-бо вороги сліпі.
|