|
Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє. Низько гнеться сиротина, Бо нема підпори; Всюду поле – ніби море, Не осягнуть зори. Сонце палить бідолашну, Дощик поливає; Буйний вітер шумить-гуде, Листя обриває. Низько гнеться сиротина, Одинока в світі; Всюди поле, ніби море, Тирсою покрите. Хто ж ту вербу сумовиту В полі, на просторі, Посадив там, край дороги, На біду та горе? Низько гнеться сиротина, Нема їй привіту; Всюди поле – ніби море, Море без од віту. Так і ти, моя сирітко, Мов вербичка в полі, Виростаєш без привіту, У нещасній долі.
|