|
Слава богу – я на волі, Душний город вдалині. Як-то любо в чистім полі, Легко дихати мені! Наче пташка, вчув я крила, Я, затвірник городський; Десь на дні збудилась сила, Одхиливши гніт тяжкий. Хіть напала мандрувати, Аж молодшає чуття; Годі ум багнітувати Над питаннями життя. Як, куди – не потураю, Наперед – і байдуже! Де спинюсь, в якому краю, – Доведе сам шлях уже!
|