Не шукай в піснях моїх даремно,
Щоб коханням блискали вони, –
Шкода праці, – все-бо в них так темно,
Як буває тільки восени.
Звуки їх – то шум дощу неначе,
Або вітер виє-завива...
То – душа моя від муки плаче,
То – мій стогін груди розрива.
Павло Грабовський
1894
