|
Ти чуєш зажурений спів кабестана? Не чуєш? – Дарма, півбіди... Відходять із гавані Діти Туману. Відходять... Надовго? Куди? Ти чуєш, як чайка над хвилями плаче, й далекий між хмарами грім? Ховаються щогли за мрякою, наче за пологом сі́рим сири́м. У вітер досвітній, у буряне море, від темної маси землі – безтрепетні люди в безмежжя суворе уводять свої кораблі. І буде напруження біля штурвала, і ще за авралом аврал, «дев’ятих валів» нескінченна навала і рифів голодний оскал; і теплі широти, й наповнені сіті, і шелест напнутих вітрил, і той довгожданий цілуючий вітер, яким привіта́ суходіл. Для них береги чотирьох океанів з’явитись готові з імли. Відходять із гавані Діти Туману; верну́ться нескоро... Коли?
|