|
Фантастом бути – ой, непросто! (По дев’яносто?) В сюжеті – щоб ні-ні розпусти! (У склянці пусто?) Цензура – геній злий фантаста, (По півтораста...) пильнуй, щоб ви́падком не сісти... (Тепер – по двісті.) За мир і щастя сушиш мізки, (А може, віскі?) а десь – повстання та протести... (Ну, добре, – «Екстри»). А то – ракетою, і баста, (По півтораста!) такі «за мир» всі активісти... (Давай по двісті!) Навкруг – фіглярство, скомороство, (По дев’яносто...) а ти – будь ласка, будь пророком, (З томатним соком.) напророку́й благополуччя (Оце смачнюче!) усім цим юним педерастам. (По півтораста.) Фантастам – взагалі непросто: (О, це вже шоста?) сюжет – несвіжий часто-густо... (Змішати з мустом?) А втім – надісь, не все пропало, (По двісті – мало!) ми по натурі оптимісти... (Давай по триста!)
|