|
Зливши погляди ясні, двоє ходять в тишині – це кохання в їхні душі завітало. В двадцять піт цвіте блакить і в незнаний світ лежить непротоптаних доріг в житті немало! Важко їм від інших приховати щастя, щастя, що сіяє безліччю вогнів. Вірять двоє – мрії збудуться квітчасті, і не згасне це тепло щасливих днів! Легко їм згадать удвох перші радощі тривог і романтику, давно забуту нами. Серед падаючих зір він приніс наперекір їй зорю, що зігрівала їх ночами. Важко їм від інших приховати щастя, щастя, що сіяє безліччю вогнів. Вірять двоє – мрії збудуться квітчасті, і не згасне це тепло щасливих днів! Двоє ходять в тишині двоє люблять навесні, двоє ніжністю сердець своїх зігріті. Перші радощі збулись (так і в нас було колись!) І немає щасливіше їх на світі. Важко їм від інших приховати щастя, щастя, що сіяє безліччю вогнів. Вірять двоє – мрії збудуться квітчасті, і не згасне це тепло щасливих днів!
|