|
Попрощався з тобою... Скоро поїзд... Вокзал. Давить скатка шинельна на плечі... Одридає труба, і крізь вогненний вал До звитяги поїдемо в вечір. Поруч синя кофтинка... Вогонь від шарфа. Очі – зірки із зірками ладять... На гвинтівці коханої рідна рука, Ніжно пальці хрустять на прикладі. День в прозорості сірій потроху згасав... Говорив я невиразні речі... Я так довго, так довго тебе цілував, Твої очі, і губи, і плечі...
|