|
А як бажання тікають, мов тїни, А як присяги – пустії слова, Пощо ж нам жить у тій тьмі блуканини, Пощо ж нам жить, коли правда мертва? Вічність пощо для пустого змагання? Вічність пощо для брехливих словес? Що життя варте, живе без вагання, Вищая сила в оковах не гнесь. Вищую силу хто в собі вчуває, Той не рида по дитячому сні. Се ж життя – жертва, і правда живая Сяє безсмертна в зогнилій труні.
|