Слово-упімнення до морських чортякМорські чортяки мене полюбили, Всюди за мною слідами женуть: В Фінському морі недавно ловили, Я в архіпелаг – вони вже і тут. Видно, чорти хочуть смерті моєї, Як то і слід по закону чортам. Бог вам, чорти! Та я, бачте, не сеї... Я вам себе ще зламати не дам. Краще самі ви послухайте слово, Що я сказати хочу вам сейчас: Стадом господнім зробитись наново, Любі чорти – се залежить від вас. Тямите, як серед сього ось моря, Там, де стояв Амафунт і Пафос, Вперве в житті вам нежданого горя В давнюю, пору заваатгі прийшлось? Тямите: рожі і піна скрізь біла, Блиск пурпуровий на синіх вирах? Тямите: образ чудового тіла, Ваше збентеження, сполох і страх? Та красоти сеї першої сила Якось недовго була вам страшна; Дикую злість на хвилину втишила, Але зм’ягшить не зуміла вона. В ту красоту, ви, чортяки голінні, Шлях собі тайний ви швидко знайшли, Смерті й гнилизни пекельне насіння В гарний сей образ ви сіять могли. Знайте ж бо: вічно жіночеє нині В тілі безсмертнім зіходить до нас: В світлі незгаслім нової богині Небо і море зіллється ураз. Все, чим та світська Венера приємна, Радість домів, і лісів, і затиш, Матиме в собі й краса та надземна, Тільки чистіш, і сильніш, і повніш. Дармо до неї шукати вам ходу. Мудрі чортяки, чого ж вам ревти? Те, що напнулось і мучить природу, Вам не спізнати й не перемогти. Горді чортяки, ви ж таки мужчини, – З жінкою биться, се ж нечесть для вас! Ну, хоч би тільки для сеї причини, Любі чорти, піддавайтесь сейчас!
1 Вечная Женственность (нем.).
|