Спека без ясності, хмари безводнії,
Міської шум веремії,
В серді зажуренім думи безплотнії,
Порив безкрилої мрії.

Жду, поки хмара новая насунеться,
Думи проллються слізьми
І над журою розбитою вирине
Личко твоє, наче сонечко з тьми.
Іван Франко1901