|
Хай ворони смерть віщували, і степом кіннота ішла, були з чоловіком по праву кольчуга, сідло і стріла. Коли у вогні Батьківщина, в полях, в ковилах, на снігу, мужчини, мужчини, мужчини ішли навперейми врагу. Хай здушено горло риданням, І кров догоря на стерні, – Були чоловічим надбанням Відвага і честь на війні. Немає для миру причини, Як підлість дорогу дає... Мужчини, мужчини, мужчини Підлоту вели на дуель. – Людським поговорам не вірю. Та слухи по світу летять: Мужчини при сильних – німіють] В присутності жінки – сидять. Говорять, що лицарство гине. Неправда, бо лицарі є. Мужчини, мужчини, мужчини, Звання пам’ятайте своє. А жінка прекрасною буде – І мати, й сестра, і жона, і спати вкладе, і розбудить, І дасть на дорогу вина. Вона й чоловіка і сина Обійме в розлук на краю. Мужчини, мужчини, мужчини, Ви чуєте пісню мою!
|