|
В очах багрова тінь полуди, Здригнулась в замаху рука... Ти увійшла стрілою в груди – Ось, нижче лівого соска. Полинув далі клекіт брані, А я тамую крик і дрож: Вже не рубака – з нею в рані, Та й вихопить її не мож. Сповзу з коня, розкину руки. Стріла тремтить на вітерці. За сон міцний, недовгі муки – Спасибі влучній тій руці.
|