|
Самота – це наш спільний талан, Та не кожний його осягне – Не хотів ти той самообман, І вона тебе в пекло жене. І не радий, і радий ти їй Втім, із сумом невтішним твоїм, Не підеш ні до кого сумний – І утішився б чим ти, людським? Заздрить іншим для тебе пусте, Ти жадати нічого не міг, І тебе мрії ваблять усе, На простори безлюдних доріг.
|