|
Ну, пощо говорити? Слова І холодні, й лукаві, Як минуле, що грузи хова, Як плітки нецікаві. Ну, пощо називати? Повір, Натякнуть і без слова Легким спалахом блискавки – зір, Зашарілість ранкова... І тремтливо осяють мене Ніби зоряні шати. Але те, що тоді спалахне, Не зумію назвати...
|