|
Алкогольна хитка хуртовина Захитає в тиші деколи. Десь опівночі п’яні хлопчини На Введенській удвох підійшли. «Бач, на Гатчинську треба дістатися, – Старший каже з тремтінням повік, – Чи не можете ви постаратися? Підкажіть, молодий чоловік! " Здивувавшись негаданій кличці, Показав я, куди їм пройти, А вже потім, за давньою звичкою, Намагався розгадку знайти. Втім, нема чому тут дивуватися: Босоніж я ночами люблю Подекуди, бува, повештатися, Бо міцніше я потім посплю. Плішину вкрила кепка старанно, Гладко голений я, йду босий, І здалося тим двом хлопцям п’яним, Що я, значить, хлопчина простий. Я прогулянкою задоволений: Видно, все ще не дуже ломлюсь. Добре, що був не пещений долею, Що хоч п’яним ще юним здаюсь.
|