|
Чому, скажи, таке бува: Як світ увесь відпочиває – Сам соловейко все співа?! І що співець цей відчуває?! Що тайно всім хвилює кров, Скажи, скажи, скажи, яке це слово Звучить завжди?! Й, всякчас, раптово?! Любов! Любов, любов! Скажи, про що в часи нічні Мрійлива дівчина гадає?! Що потаємно уві сні їй страх і радість обіцяє?! Недугу ту назви, ізнов, Що в ній – наснага і відрада: Що їй кортить? Яка принада? Любов! Любов! Скажи! Коли з життєвої журби Ти, перевтомлений, страждаєш, Й супроти суму, хоч аби, Най, привід щастя викликаєш, Що ж так, всякчас, хвилює кров, Чи ж не оте, чарівне, слово, Що ти почув, колись, раптово: Любов! Любов! Любов!
|