Де ти, щастя? Де ти, втіхо?
Невже ж кличу тебе даром?
Прилітай розважить лихо,
Повійни на серце чаром.

Принесись душею, пташко,
Втихомир чуття шалене;
Глянь, як світом нужу важко,
Усміхнись хоч раз до мене.

В головах стань невидюче,
Моя мріє, зоре рання;
Загой в грудях все болюче
Слівцем ніжним покохання!

Нехай страдник одинокий
Хоч на час забуде муки,
На хвилинку знайде спокій
Від боління та розлуки.
Павло Грабовський1896