|
Кого вогнем пекла війна, Розлуку хто терпів роками, Кого покрила сивина, – Ставай в одну шеренгу з нами. Смертями били нас громи, Та не зігнули, не здолали. І поклялись навічно ми Стоять на тім, на чім стояли. Ми йшли по вовчому сліду Крізь дощ і хуртовини люті. З тобою сухарі й біду Ділили, як найближчі люди. А ще, бувало, під вогнем, В землянці, в тиші грімкотливій, Шинеллю вкрившись, ми заснем Лихій безсонниці на диво.
|