|
Коли над берегом, мов сталь, Над Доном місяць розгорався, Шумів високий красноталь, Як хвилі раз у раз торкався* Ах, красноталь мій, красноталь, Чи все мені тоді сказав? Ах, красноталь мій, красноталь, Кого ти в нічку темну ждав? Йшов козачок над бережком, Глядів своїй коханій в очі, Отця свойого піджачком Її вкривав тієї ночі. Ах, красноталь мій, красноталь, Чи все мені тоді сказав? Ах, красноталь мій, красноталь, Кого ти в нічку темну ждав? Вони дивились, як горів Над Доном бакен далеченний; Їм дочувалось, як шумів У березі комиш зелений. Ах, красноталь мій, красноталь, Чи все мені тоді сказав? Ах, красноталь мій, красноталь, Кого ти в нічку темну ждав? Своїй дівчині козачок В коханні гаряче так клявся. Не помічав, як піджачок З її плечей в траву спускався. Ах, красноталь мій, красноталь, Чи все мені тоді сказав? Ах, красноталь мій, красноталь, Кого ти в нічку темну ждав? Вони сиділи, де ріка. Все, що було, – немов їм снилось... І під рукою козака У милої серденько билось. Ах, красноталь мій, красноталь, Чи все мені тоді сказав? Ах, красноталь мій, красноталь, Кого ти в нічку темну ждав?
|