|
Мій син чи внук, а може, мій праправнук, Можливо, відповість на крик душі, Знайшовши в шафі між імен преславних Мій скромний труд – два томики віршів. Гадається, в якийсь зимовий вечір, А може, в літній вечір, все однак, (Чи зді́йсняться ці помисли лелечі?) Підійде він до мене, просто так. І може, корінець не обмине, Де золотом написано: «Софієв», Згадавши про зітлілого мене: Писав вірші, жив у часи які він! Всі виправдає о́гріхи земні – Писав вірші, така судьба поета. Та де там, де там, як сплести мені Два томики віршів й життя...
|