|
Кульова, чи штикова, чи ножова є, – Заживає поміж ребрами діра. І сухоти, і сипняк переживаємо – Щоб померти від укусу комара. Ах, як запросто ламають і могутніх, Несподівано – напевно, зненацька́! – Ясні віченьки всіх друзів необлудних, І надійна в тій перчаточці рука. За традицією, що вже ніби звичка, Без істерик ми йдемо і драм, Не турбуючи сусідів, чи сестричку, Не волаючи двозначним номерам. Все в порядку: ні рубця, ні попелища, Ні свинцю, що з парабелума в упор, Складу злочину не знайде і найвисший В світі білому дотепнийпрокурор. Так грунтовно, так суворо, так навічно Стане пам’ятник у свіжого бугра, І дзвенить так щиросердно й зично Невигадливіша пісня комара.
|