|
Він завулками ходить, щастя він не знаходить. В нього є лиш компаньйон: друг акордеон. Та у сутінки тьмяні під вікном ресторану плаче голос – тужний тон – і акордеон. О, тоскний сон, тужний сон, тужний сон – тихий, розпачливий – акордеон. Онде скрипка-сусідка, А стрічаються рідко. Лиш зітхає в унісон їй акордеон. І хоч тісно в хатині, А щасливий він нині. Він закоханий, либонь, Мов акордеон. О, тоскний сон, тужний сон, тужний сон – тихий, розпачливий – акордеон. Хоч милується другом, А бувають дні туги. Він згубив спокійний сон Під акордеон. Навіть ґудзики не ті На його на жилеті, А зате зберіг свій тон Друг-акордеон. О, тоскний сон, тужний сон, тужний сон – тихий, розпачливий – акордеон. Біля Сени-розради В час кохання і зради Пройде він, як тужний сон, І акордеон. Прийде старість немила, Руки звиснуть безсило, І порине в ніч і сон Друг-акордеон. О, тоскний сон, тужний сон, тужний сон – тихий, розпачливий – акордеон.
|