|
Якщо я захворію, лікарям докучати не стану, звертаюсь до друзів (не вважайте, що, може, звихнувсь): постеліть мені степ, завісьте вікна туманом, в узголів’ї поставте зорю осяйну. Я ходив напролом. Я не був недоторкою. Якщо ранять мене в справедливих боях, Забинтуйте мені голову гірською дорогою і ковдрою вкрийте в осінніх квітках. Від морів і від гір так і віє віками, як поглянеш, відчуєш: вічно живем. Не облатками білими шлях мій всіяно, – хмарами. Не лікарняним одходжу од вас коридором, а Чумацьким Шляхом.
|