|
І грішно живучи, і свято, В свій час, всі жителі землі, Створивши фотоапарати, Ніби безсмертя здобули. Дзеркало – що? Вмить порожніє. Одна хвилина не стекла, А холод забуття вже віє Від спорожнілого ледь скла. А фотографія сира – є Творіння, як тут не крути: Наш вигляд точно проявляє, Закріплюючи назавжди. Без страху сам на себе мушу З боку дивитися, чи ні? Відретушовані всі душі І в список вічний внесені. І після смерті, як би вдома, Шанс існувати є мені В раю сімейного альбому, Або в читальні на стіні.
|