|
Я знаю, вірші тут мої живуть, Відтворені, з в’єтнамським серцем в згоді, І житимуть, покіль дружини ждуть Тих, хто в поході. Чверть віку тут гармати б’ють та б’ють! І вдови на могили ходять, Ждучи живих, мої пісні живуть В перекладі, з в’єтнамським серцем в згоді. Скоріше б рік настав з найкращих літ, Що все несе омріяній свободі, Щоб вірші, як і люди, свій похід Закінчили, з в’єтнамським серцем в згоді. Нехай в той день, коли уже не ждуть З війни людей і – тиша скрізь в природі, Зітхнувши, вірші хай мої помруть В перекладі, з в’єтнамським серцем в згоді.
|