|
Спать в сітці від москітів неможливо, Весь грудень ллють дощі, немов з біди. Сніжку б сюди! Але такого дива Ніхто вже не надішле нам сюди... Москвички, ростовчанки, ленінградки, Легкою буде хай моя рука, Нехай листи – що все, мовляв, в порядку – Під Новий прийдуть рік – хоч путь важка! На всю свою радянську чисту совість Вони працюють вдалині від вас, Та поки що нам ні роман, ні повість Про них створити не дозволив час. Вони жінок в’єтнамських не бомбують, Не згадують Христа, не коять зла. Вони не убивають. А рятують, І їхня совість – так, чистіш від скла. Їх труд – народу, що стражда жорстоко, Мета його – така для них близька. Везу листи їх перед Новим роком, Легкою буде хай моя рука...
|