|
Навіть не повірилося в щастя: Моряки одеські, ну й хлоп’ята, На хайфонському причалі мастять Славний теплохід «Борис Горбатов». Я давно з Борисом не стрічався. Кажуть, що здоров, живе і дише. Ходить швидко. Жаль, я не спитався, Чом товаришам своїм не пише. В нього добра є, скажу, робота, Завше він любив таку роками. Лиш на іншу службу він – з піхоти – Перебрався: дружить з моряками. Мамо, син ваш ходить десь у морі, Ви живі, а він не знає, мабуть, Мамо, сядьте, напишіть ви Борі, Хай в одвіт хоча б вам просигналить. А коли вас не почує більше Він, бува, з короткого привалу, Капітан за нього вам напише, Так воно і на війні бувало...
|