|
Я поховав любов і сам себе прирік Їй пам’ятником бути на могилі. З восьми рядків надгробок, збувши вік, Сам на собі я вивів понад силу. Як марафонець, на кінцевий пруг Любов їх, не дихнувши, долетіла. Але одвіявсь від кохання дух, А тіло жить самотньо не схотіло. Серед каміння я закам’янів, Але прошу одне: – Не мацайте руками І написів сторонніх на мені Ви не робіть... Я все ж таки не камінь.
|