|
Люльку палю край столу, Кінець трудовому дню. Кланяюсь рідному долу, Домашньому вогню. Дахом над головою Рук сплетіння твоїх – Над втомленою юрбою Всіх мандрівок моїх. Вуркіт коряги І тріск дров, І не звертай уваги, Я здоров. Звиклий до палахкотіння – Інших нема причин, – Дивлюсь на живе боріння Полум’я і дровин. Вогонь – то жахне палання, А то – дотліва ганьбою, Схожий на мандрування, А може, на клекіт бою. Чи схожий на мандри циганські, На блимання свічки в засланні, Чи схожий на партизанські Багаття на скелях Іспанії. Вуркіт коряги І тріск дров, І не звертай уваги, Я здоров. Я просто дивлюсь, як дровина згоря. А втім – правота твоя. Я зараз не тут, при іншім Багатті – душа у вогні. А що, коли серцем ніжним За це й полюбила чи ні?..
|