|
Знов сумую останні три дні За тобою, гірке моє горе. Видно, бог на покару мені Сповиває туманами море. І, замішаний в нашім житті, Знову хоче з’єднать нас на роки, І карає мене в самоті, Насилаючи мряки і мроки. Кожний досвіток, наче сльоза, Ждану зустріч з тобою пророчить. А шалена безбожна гроза З півпуті завертає щоночі. Ну а льотчику й знати не слід, Що я сам – винуватець усього, А вчорашній до тебе політ Просто був ще не бажаний богу.
|