|
Не раз нам в очі смерть дивилась. Став скоро звичний милиць скрип. Свій дім, було, самі ж палили І друга гріб несли, мов схлип. Того, хто чесно шлях долав цей, Зігнути тяжче, ніж зламать. В якій іще нас можна плавці Перетопить? І чим злякать? І якщо битва насува – Хай знов ми горе переорем, Та наших доль крутим повторам В синівських долях – не бувать!
|