|
Темніє. Димом і громами Кінчає наступ денну путь. І в селищі, відбитім нами, Не сніг – кривава каламуть. Біля криниці, де гостинець Нам – струмінь чистої води, Присів спочити піхотинець І дивиться назад, туди, Півкілометра де від хати Ми підвелись на повен ріст І під стогримний гул гармати Пішли до бою через міст. І зрозумів він у цю пору, Що раз таких-то двоє гін Він міг пройти, то, значить, скоро Пройти всю землю зможе він!
|