|
Останній закінчивсь огарок, Вітри за стінкою гудуть. Крапки червоні трьох цигарок Мовчазно в темряві бредуть. Про що солдат солдату каже? Про те, що рік Новий настав, А темна темінь, холод вражий, Дороги сніг позамітав. Один сказав: – Моя в кімнаті Поприбира, як при мені. І діток повкладає спати, А потім сяде в тишині. Їй – сорок... І мені вже стільки... Сплакне тихенько чи зітхне. Та ще чарчиною горілки Мене по-руськи спом’яне. Промовив другий: – Вже давненько Війна з моєю розвела. Як покидав я молоденьку, Просив, щоб вірною була. Я вірю клятві твердо й ревно, Адже без віри – пропаду... На двері погляда, напевно, Все жде сьогодні – мо’, прийду... А третій лиш зітхнув печально: Він за своєю засмутивсь, Що друге літо вже мовчала, Бо фронт далеко відкотивсь... І двоє з ним заговорили, Щоб не журився, про війну, Куди жінки їх відпустили, Щоб врятувать його жону.
|