Як родилася вродлива – Проживеш весь вік щаслива. Бідна ти моя, і скрізь і завше Горем, смертю, хай а через силу, Приказку оту не переважиш, Скільки 6 не благала й не просила. За сердечність в нагороду Всі киватимуть на вроду. Будеш вірна, ніжна і терпляча – Все одно у щирості відмовлять, Щирості твоєї не побачать, Безсердечна – визначити зволять. Як назву тебе «кохана», Скажуть – через те, що гарна. Вийдеш заміж – скажуть: не інакше З розрахунку, тільки не з любові. Все добро на зло переінакшать Та й складуть усе перед тобою. І твою за мужа гордість Теж переведуть на користь. І, як з ним вас могила розлучить, Теж докорами душу помучать. Як забудеш – скажуть: не любила, Не забудеш – все одно не мила. Скажуть: хай собі поплаче, Їй нічого це не значить. І, якщо на людях не ридала, Навіть не помітять, як страждала, Як тебе недитячі печалі На холодній площі зустрічали. Як би горе не ламало, Їй, красуні, горя мало. Стала ти й мені не довіряти – Слухала й докірливо дивилась. Вірити лише самим утратам – Видно, це щасливій так судилось. Якби знала, що судилось, Невродливою б родилась. Може, знов на щастя набредеш ти, Може, знову буде смерть і горе, Навіть як мене переживеш ти, І тоді ці чутимеш докори. Як родилася вродлива – Проживеш весь вік щаслива.
|