|
Може, це на щастя вам, Що пишу не часто вам, Своє серце милую, До листів не силую. в листи прохаючі – Від біди, від хворості, Рідко – гарні й сяючі, Більше все – без користі. Все в листах не скажеться І не все почується. На любов не зважиться, Хто лише листується. Як вернусь – так мовите Все, що не напишеться. Вмру – так лиш на клопоти Вам листи залишаться. Щоб не бідувати вам, Не возить їх тачкою, Подорожуватимуть З вами тільки пачкою. Заміжньою будете, Ви мене згадаєте, Легко їх добудете, Легко заховаєте. Від того, ревнивого, Замкнете їх, ладонько, І мене, лінивого, Пом’янете лагідно. Скажете: на щастя це, Що писав не часто він, Своє серце милував, До листів не силував.
|