|
Я дуже сумую І вишукать рад Хай іншу – такую ж, Ніж їхать назад. Та де ж би і руки Такі ось знайшов, Щоб весь од розлуки Я смутком зійшов? Де – очі з грозою, Що враз і мине, Що зрідка сльозою Картали б мене? Щоб їй усміхатись, Як ти ось мені, Щоб вічно боятись: Чи прийде, чи ні? Де взяти такую ж, Щоб знати щомить: Живеш – ризикуєш І все-таки жить? Щоб, звівшись нінащо. Прокинувся й знав: Так само пропащий І ти, як вона. Щоб погляд ловити У тиші нічній І разом любити Дві жінки в одній. Весь день бути з нею Й не знать дотемна, Якою душею Озветься вона. Вже й звівся нінащо Й собі на біду Подумав, що краще Я іншу знайду. От тільки щоб інша Змінить цю могла, Потрібно, щоб інша Такою ж була. Але хоч і всесвіт Оббігай – дарма, Другої такої У світі нема.
|